Розповідає матаджі Мадхур’я Бхава:
У недалекому 2012-му році я була на тижневих канікулах у Таїланді, і коли вже збиралася летіти додому в Україну, знайшла свого друга, який там жив і працював, дві дуже гарні книги і запитала, чи можу я їх взяти собі. Так як вони належали комусь іншому (він просто брав їх почитати у співробітниці), мій друг дозволив мені вибрати одну з них, а другу треба було повернути назад. Я вже точно не пам’ятаю, про що була друга книга, та й не важливо, тому що я обрала Махабхарату. Судячи з обкладинки, що нагадує міфи та легенди, які любила зі школи, я вирішила що саме її читатиме цікавіше в літаку дорогою додому. Відкривши книгу вже над хмарами, в салоні літака, я виявила журнал “Будинок Прабхупади” вкладений між сторінок Махабхарати. Відразу виникла асоціація з брошурами “Вартова Башта”, багато їх було в нас удома, коли я була маленькою.
Зустріч із «Домом Прабхупади»
І так я гортала і розглядала сторінку за сторінкою Будинку Прабхупади і добре пам’ятаю радісних осіб відданих, які готували на кухні під час фестивалю – люди на фото здалися мені щасливими. Там же я почала читати Махабхарату, але було трохи складно розібратися в цих хитромудрих іменах, а ось ілюстрації в книзі мені дуже сподобалися. На якийсь час я забула про цю книгу, але через пару місяців зустрівши відданих у Києві, виникло відчуття трохи схоже на дежавю. Тоді я зрозуміла, що десь мені вже точно зустрічалося щось подібне і я згадала про книгу, яка чудово дісталася мені, про газету “Дім Прабхупади” і ті щасливі обличчя відданих.
Ця ситуація нагадує мені, що Господь посилає нам знаки, коли Йому завгодно, що внутрішній Гуру в серці веде нас у потрібне місце в потрібний час, а милість Шріли Прабхупади може знайти нас у будь-якій точці планети завдяки його ж проповіді , яка продовжується живим потоком.
