Ми організували прес-конференцію для Прабгупади, і прийшло досить багато репортерів.
— Сваміджі, ви аскет і проповідуєте відречення від матеріального світу. І все ж ви зараз сидите серед розкоші у гонгконгівському «Хілтоні». Ви не вважаєте це лицемірством?
Прабгупада відповів філософськи:
— Спочатку ви маєте збагнути, що таке відречення. Ніщо нам не належить. Усе належить Крішні. Хіба це проблема, якщо слуга Крішни використовує багатства Крішни, щоб прославити Крішну?
Прабгупада помітив, що це не задовольнило репортера, і зайшов з іншого боку.
— Особисто я не прив’язаний. Я можу жити під деревом і бути цим задоволений.
Інтерес журналіста зріс, коли він почув про життя під деревом. Можливо, у нього була власна зацікавленість у цій історії.
— Утім, — додав Прабгупада, — якби я жив під деревом і скликав би прес-конференцію… — Прабгупада зупинився на мить, щоб дати можливість описаній ним ситуації заволодіти уявою репортерів, — і якби я запросив усіх репортерів, то чи ви прийшли б?
Усі розсміялись. Приклад, який навів Прабгупада, зробив зрозумілою юкта-вайраґ’ю: використання багатств Крішни в служінні Крішні було практичним відреченням.
